Науковий світ розділився на 2 табори: у відповідь на коронавірусну пандемію одні вчені об’єднались, щоб тестувати на собі вакцину проти COVID-19, інші — висловлюють своє занепокоєння щодо таких ініціатив.
До перших належить колаборація під назвою The Rapid Deployment Vaccine Collaborative (RaDVaC). Це група науковців, які “використовують свої знання та навички в біомедичних дослідженнях” для розробки вакцини проти коронавірусу. При цьому вакцину роблять своїми руками з доступних і недорогих матеріалів, а тестують її на собі. Група RaDVaC сформувалась у Бостоні, але її межі поступово розширюються. Серед учасників — відомий американський генетик Гарвардського університет Джордж Черч, його колишній аспірант, біолог Престон Естеп, а також інші вчені Гарвардського університету і Массачусетського технологічного інституту.
“До і після тестування ми збираємо слину, кров та інші зразки для аналізу, щоб перевірити наявність імунної відповіді на вакцину“, — пишуть на своєму сайті учасники групи RaDVaC.
Артур Л. Каплан, директор Департаменту медичної етики Нью-Йоркського університету імені Гроссмана, з тривогою реагує на подібну ініціативу колег і називає її “перешкодою для забезпечення довіри до вакцини”.
“Світ повинен довіряти науці, якщо вакцини корисні. Особливо ті, що розробляються для боротьби з коронавірусною хворобою (COVID-19). Ініціатива RaDVaC швидше сприятиме зростанню недовіри населення до всіх вакцин, ніж забезпечить шлях до боротьби з пандемією“.
Артур Л. Каплан
У своїй статті, що була опублікована у серпні цього року в журналі Science, вчені Артур Л.Каплан та Алісон Бейтман-Хаус пишуть, що “саморобна вакцина” групи RaDVaC не має випробувань на тваринах та жодним чином не перевірена на безпечність.
“З огляду на жахи, які наносить людям у всьому світі пандемія, було б розумно сподіватися, що спільні зусилля з пошуку вакцини матимуть величезну підтримку з боку населення. Але це не так. Майже половина опитаних у США та Великобританії за останні місяці заявили, що відмовляться від вакцинації.”
стверджують Артур Л.Каплан та Алісон Бейтман-Хаус.
Найбільш таємничим є проєкт групи вчених під назвою CoroNope. New York Times пише, що імена науковців цієї групи залишаються у таємниці. “Анонім”, який відповідає на повідомлення електронної пошти групи, вважає, що “менше півдюжини” біологів не хочуть ризикувати своїм статусом та мати проблеми з FDA або роботодавцями. У своєму зверненні вчені відверто і прозоро пишуть про свою “саморобну вакцину”:
“Це не лікування, яке буде схвалено медичним співтовариством у будь-якому офіційному сенсі. Багато інших компаній розробляють вакцини проти SARS-CoV-2 – на них будуть покладатися системи охорони здоров’я наступного року і в майбутньому. Наша вакцина буде в кращому разі тимчасовим засобом, поки ці клінічно апробовані методи лікування не стануть широко доступними.”
Тим часом вчені Сіма К. Шах і Еузебіуш Ямрозик нагадали, що історія клінічних експериментів над собою дуже цікава та неоднозначна. У своїй статті для видання SCIENTIFIC AMERICAN вони згадують, що деякі роботи нобелівських лауреатів були засновані на експериментах над собою, хоча спочатку здавалися божевільними. Наприклад, у 1984 році Баррі Маршалл проковтнув бактерії, щоб довести, що вони викликають гастрит і виразкову хворобу. Багато кардіологічних процедур засновані на експерименті 1929 року, проведеному німецьким лікарем, який вставив катетер у власне серце.
Дивно, але колись експерименти над собою вважалися етичною нормою. Нюрнберзький кодекс, встановлений у відповідь на вкрай неетичні експерименти під час Другої світової війни, дозволяв дослідження з високим ризиком, якщо дослідники виявили бажання брати участь. Однак ідея про те, що експериментування на собі може виправдати високий дослідницький ризик, була відкинута в більш пізніх етичних кодексах. Самостійне експериментування не тільки є складним з юридичної та етичної точок зору. Заходи захисту, такі як незалежна перевірка й свідома згода, які тепер необхідні, відповідно до правил дослідження, можуть стати кращим способом захисту учасників дослідження.”
пишуть Сіма К. Шах та Еузебіуш Ямрозик.
Автори статті вважають, що варто заохочувати вчених RaDVaC до співпраці в області систематичного тестування вакцини проти COVID-19, якщо у них є відповідний досвід, але не слід робити цього, якщо такого досвіду немає.
Згідно з інформацією на сайті ВООЗ, зараз у світі розробляються дев’ять вакцин-кандидатів і ще дев’ять потенційних вакцин проходять оцінку в межах офіційної ініціативи COVAX за підтримки Коаліції з інновацій в області забезпечення готовності до епідемій (CEPI).
Фото заголовку: Karolina Grabowska, сайт Pexels.
